Фізичні властивості вогню нагадували нашому народу періоди розвитку людини, її життя: народження; досягнення найвищого розквіту, сили; поступове згасання; нарешті – смерть. В українській обрядовості вогонь – засіб, що оберігає і допомагає їй. При цьому він дуже часто виступає в поєднанні з водою, бо це два першоелементи світостворення. Вшанування вогню пов'язане з уявленнями про його божественну очисну силу. Вогонь може бути земним, небесним або підземним. І якщо в перших двох випадках він асоціюється з добробутом, плідністю, сільськогоспода рською обрядовістю, то в останньому – із загрозою для людини. Віра у святість вогню була дуже сильною. Тому в нашому народі збереглося дуже багато обрядів присвячених вогню. Звичайні танці навколо вогню та стрибанням через багаття пов'язані з очищеною силою вогню. В язичницьку добу була традиція проводити крізь вогонь юнаків та дівчат. Очищення вогнем проходило й молоде подружжя. З давнім культом вогню пов'язаний обряд обкурювання ладаном за допомогою кадила з гарячим вугіллям. Водночас, вогонь застосовують при лікуванні, а також в чаклунстві й магії. Вогонь вважався обов'язковим атрибутом “нижнього світу”, де, за повір ями, перебувають душі предків. Ритуальні вогні палили під час свят літнього та зимового сонцестояння, сподіваючись на милість божества, від якого залежав майбутній урожай. Із тією ж метою ритуальний вогонь запалювали в час лиха. Вогню як символу підземного божества приносили людські жертви. За свідченням археологів та істориків, у слов'ян довший час зберігався звичай трупоспалення. Відгомоном уявлень про вогняну стихію потойбічного світу є традиція запалювати свічки в хаті та на могилі померлого. Обов'язковим елементом прадавніх поховань була червона вохра. Проявом поваги до так званого “земного вогню” було вшанування хатнього вогнища. Його вважали частиною небесного вогню. Люди вірили, що устрій житла має відтворювати загальний світоустрій. Лише за цієї умови життя людини буде гармонійним, а житло стане надійним притулком і захисником. Піч у такому випадку була місцем сакральним. Тут через жертвоприношенн я, молитви та виконання ритуалів відбувалося спілкування людини зі світом богів та предків. Піч використовували в лікувальній магії. Щоб дитина здобула здоров я, її ставили на пічний стовп, а в пелюшки немовляти загортали шматочок пічної глини. Жерцями вогню були жінки. Саме вони виконували всі ритуали і вважалися володарками цієї сили. Чоловіки завжди обожнювали їх і поважали. Кожна жінка була богинею і захисницею сімейного очага. Саме дома чоловік міг розслабитися і почуватися в безпеці. Небесним вогнем вважали сонце та блискавку. Сонце – головним джерелом світла і тепла. Воно дає життя. Від нього залежить все в природі, а значить і людина. Сонце символізує знання, справедливість, милосердя, переможця неправди і всілякого зла. В давнину сонце зображали як жінкою, так і чоловіком, тому воно немає визначеного роду. Жінка, як і сонце, дає життя. Народжуючи вона дає людям світло. Блискавка – це стріли Перуна. Це зброя, якою визволяють життєдайний, запліднюючий дощ або сонце. Блискавкою знищують нечисту силу. Блискавка це вогонь, який бореться з темрявою.
Образ води у фольклорі надзвичайно багатогранний. Життя і здоров я, очищення й кохання – ось основні грані символу. Водою, як і вогнем, очищуються від бруду – і тілесного, й душевного. Використовують воду й на благо людині, й на зло. Вода також виступає посередником між світом живих і потойбічним, засобом для розкриття майбутнього. За міфами й легендами різних народів, вода існувала ще до створення світу – у вигляді первісного “синього моря”. Саме з неї з явилися за волею богів земля, сонце і все живе. Тому вода є символом вічності й заодно плинності часу. Цікавими уявленнями про вододіл між цим і тим світами. Вода є посередником між білим світом і світом померлих. Вірування, згідно з якими вода була шляхом на той світ, відобразились у стародавньому обряді поховання коли мерців клали в човен, а той човен або пускали на воду, або спалювали. Це повинно було прискорити й полегшити переправу душі на “той світ”. У казках часто зустрічаємо згадки про живу й мертву воду. Тала вода, чиста, джерельна – жива. Нею очищуються, п'ючи її чи купаючись у ній, набираються здоров я. Сюди можна віднести і цілющу росу. Стояча вода, у трясовинах, болотах – мертва. Здатність води до очищення лежить в основі багатьох обрядів, і календарних, і родинних. До води звернено чимало замовлянь із проханням очистити людину від лихого. Вода ототожнюється зі здоров ям. Про гарну здорову дівчину кажуть, що вона “як з води вийшла”. Коли дитина швидко росте, здорова, кажуть, що це відбувається “легко, як з роси й води”. Для хворих влаштовували купання, обливання, вмивання. Їм радили качатися по росі. Під перший весняний дощ поспішали, щоб набратися здоров я на весь рік. Вода є речовиною, з якої виникає все, отож вона про все знає. Цьому потоку всезнаючої вічності – воді – дівчата довіряють свої вінки-долі на свято Купала. Вода широко застосовується в обрядах переходу з одного стану в інший ( перша купівля немовлят, хрещення, весілля, ритуальне обмивання перед похороном). Вода – матерія; світло, вогонь – це дух. Поєднуючись, вони творять видимий світ. Давньоукраїнськ а легенда каже: “ Цар Вогонь і цариця Водиця світ сотворили”. Шлюбові вогню і води присвячене свято Купала. Тут зустрічаємо й вогнища через які перестрибують, щоб очиститися, й купання або обливання водою. Вода, як утілення жіночого життєдайного начала, вважалась і джерелом родючих сил природи. Загалом вода символізує дівчину, жінку, їхню красу й “жіночі чари”, що наповнюють осіб прекрасної статі. Свою воду – дівочу вроду – дівчата пильно охороняли. Символічне зображення води і вогню – це прямі чи хвилясті лінії. Або ж так званий “безконечник”. Часто зустрічаємо символічні позначення і вогню на посуді. У вишивці зигзагоподібні орнаментальні зображення внизу рушників, хвилясті візерунки на подолах сорочок також позначають воду. На писанках найпоширенішим знаком води є безконечник. Цей знак також відображає і вогонь. Отже в світогляді нашого народу вода і вогонь завжди поруч. Вони мають однакові властивості і призначення. Рахувалося, що амазонки виникли від Ареса і Гармонії. Арес бог війни і вогню. Гармонія ж ототожнюється з водою. Жінки воїни давали життя і знищували зло. Вони були втіленням огню і води серед людей.